Золоті слова
Dec. 11th, 2008 03:58 pmОстаннім часом термін «партійна дисципліна» став надзвичайно популярним в українському політикумі. Формальні чи неформальні лідери партій, а також деякі шавки звинувачують депутатів однопартійців (котрі не бажають голосувати всупереч свом переконанням) у відсутності в них тієї самої сакральної «партійної дисципліни».
Я задумався над смисловим навантаженням терміну. У нагоді стала Вікіпедія, яка дала чудове посилання на Оруелла. Отже, цитата про двомислення:
«В применении к оппоненту оно означает привычку бесстыдно утверждать, что черное — это белое вопреки очевидным фактам. В применении к члену партии — благонамеренную готовность назвать черное белым, если того требует партийная дисциплина. Но не только назвать: еще и верить, что черное — это белое; больше того: знать, что черное — это белое, и забыть, что когда-то ты думал иначе. Для этого требуется непрерывная переделка прошлого, которую позволяет осуществлять система мышления, по сути охватывающая все остальные и именуемая на новоязе двоемыслием.»
Коаліціада і спікеріада засвідчили, що в нашому парламенті депутатів, які насмілюються боротися проти партійної дисципліни, дуже мало.
no subject
Date: 2008-12-11 02:43 pm (UTC)А про Орвелла стаття і на Вікіпедії є:
Ми знаємо, ніхто і ніколи не брав влади для того, щоб потім відмовитися від неї. Влада — мета, а не засіб, а революції роблять для того, щоб встановити диктатуру. Мета насильства — насильство. Мета катування — катування. Так ось, мета влади — влада. (http://uk.wikipedia.org/wiki/Джордж_Орвелл)