Прийом громадян

Розповіді про прийом громадян (наслухався з першоджерел)

Взагалі-то прийом громадян є невід’ємним обов’язком співробітників міліції. Просто справа в тому, що користуючись можливістю, на вогник заходять поговорити такі суб’єкти…

1. До дільничного інспектора прийшов дід років 60-ти, почав жалітися.
«Синок, що ж це робиться? Я стара людина, я так більше не можу, сил моїх вже немає!!!»
«Спокійно, на що скаржитеся?» (геть як лікар)
«Моя сусідка в обід, а то й вечорами включає якийсь свій приборчик, від якого у мене встає! Я стара людина, скільки можна мене мучати?! Приміте мери!»

2. В одного дільничного на дільниці живе колишній інженер. З роботи його звільнили (а може сам пішов) через прогресуючу душевну хворобу. Одна з манєчок інженера, як Ви здогадуєтеся, ходити до цього дільничного і скаржитися десь у такому дусі: «ВорЫ везде, у меня украли чертежи, а мне завтра на приём к Кучме, и что я ему покажу?...» тощо. Звичайно, жаль людину, але коли він почав ходити майже кожен день і розказувати аргументовано про те, як за ним стежать (а шизофреніки, я вам скажу, вміють говорити дуже логічно), треба було придумувати як його спекатися.
Спочатку задумки були досить безневинні, але вони приносили успіх. Наприклад: «Николай Артурович, Вы в каком звании?» «Полковник!» «Дак чё Вы тут сидите, бегите домой, вам Кучма генерала присвоил, ждите звонка из администрации Президента». Сабж на це куплявся, але далі треба було придумувати щось новеньке.
Звонить Артурович по телефону і заявляє, що зараз прийде, оскільки троє мужиків сидять за столиком у дворі явно з метою спостереження за ним. Дільничному тільки його не вистачало, бо у нього вже збираються співробітники відзначати великий ювілей «350 лет гранёному стакану». Тож далі йде інструктаж:
«Николай Артурович, закройте получше двери и ложитесь на пол! В соседней квартире обнаружены террористы и сейчас её начнут штурмовать! Возможно применение гранат! С пола не вставать, чтобы Вас не задело осколками!» «Есть, понял!»
Кінець історії – вже за 12 ночі, коли п’янка потихеньку закінчувалася, а про Артуровича давно забули, пролунав дзвінок із запитанням «А можна мне проползти из кухни в туалет?»

P.S. Раз уже почав про шизофреніків. До мого знайомого, який стояв на зупинці в формі, підходить один і розказує: «Товарищ капитан, что же это делается? Они Индиру Ганди убили, Кеннеди убили, так они уже и до меня добираются!»
Дай Бог нам усім здоров’я!