Думи мої важкі та невеселі

Хух, нарешті дорвався до Інету.
Спочатку глобальний масштаб (чи як кажуть в селі - шо в світі робиться). Можна по різному ставитися до сербів як до нації з шовіністичними замашками (а вони таки в 20-30 роках ХХ ст. крові в сусідніх по країні народів добряче попили, одна тільки організація "Біла стріла" чого варта), але в ситуації по Косово я повністю на сербському боці.  Косово - це прецендент, хоч би як деякі лідери деяких країн від сорому не опускали очі, говорячи про те, що це унікальна ситуація і прецендентом вона бути не може.

Моя особиста думка - Україна в жодному разі не повинна визнавати Косово. Хоч я й відношу себе до прихильників євро- та євроатлантичної інтеграції, алі істина дорожче. Нехай це нам завадить на шляху до Європи тимчасово або надовго, відступатися від правди не можна!

"Промолчишь - попадешь в палачи!" - сказава Станіслав Садальський ("Кірпіч", якщо не згадали) і під час шаленої пропагандистської кампанії в Росії проти Грузії (заборона імпорту вин, переривання всіх шляхів сполучення) попросив грузинське посольство в знак протесту надати йому громадянство Грузії. Ви думаєте, йому було просто відстоювати свою думку серед засліплених пропагандою громадян? Але він пішов до кінця і за це йому честь і шана!!! Отак і ми не можемо промовчати про Косово!

Щоб не закінчувати на сумній ноті, питання до веселих та кмітливих читачів:
У разі розколу ПР на януковців та ахметовців хто з них залишиться білими, а хто стане голубими? :))