Всі, хто цікавиться українською політикою, знають, як «Єдиний центр» розносив вісті про свою переможну ходу на місцевих виборах (як на Тернопільщині, так і на перевиборах голів населених пунктів). Щоправда, «перемогу» ЄЦ в Лисичанську вже ліквідували.
На днях я відкрив для себе одну з «формул успіху», завдяки яким ЄЦ отримує свої доленосні перемоги.
Отже, 24 травня в селищі, звідки я родом, пройшли дострокові вибори селищного голови.
Вночі напередодні виборів ТВК вирішила винести друге попередження кандидату С. і зняти його з перегонів. Документи оформили незадовго до 24.00, оскільки в день виборів такі рішення приймати вже не можна. Кандидат С. негайно поїхав оскаржувати рішення ТВК в районний суд.
І ось, коли після 24.00 членів ТВК повідомили про необхідність виїхати до суду на його засідання, на засідання раптом прибула Лариса Усаченко з групою підтримки (радник Глави Секретаріату Президента України, голова Київської обласної організації Єдиного Центру). З криком «А кого це тут знімають?» група елементарно почала перешкоджати роботі ТВК. Згодом Усаченко сотоваріщі поїхала до суду разом з членами ТВК.
(До речі, суд зняття кандидата С. з перегонів скасував).
А найцікавіше почалося після підрахунку голосів. Кандидат С. посів друге місце, а переможцем виявися кандидат Ц. Усаченко негайно після підрахунку голосів зробила Ц. конфіденційну пропозицію «від якої не можна відмовитися» (с) – вступити до партії «Єдиний центр». Молодці, красиво працюють, а то спочатку прийняли б С. до партії, а він би не виправдав надій.
Ц. відмовилася, і в хід пішли оскарження результатів виборів, зривання сесії селищної ради, на якій мав би бути проголошений переможець тощо. Хвала небесам, що за цей час зняли тов. Балогу; по тому райсуд «з чистою совістю» відмовився скасувати результати виборів.
Ось такий хеппі енд, малята.