stoli76

Вибрався я одного разу на книжковий базар на Петрівці – потрібно було купити касети деяких груп, оскільки власна фонотека була втрачена.

А тепер уявіть картину – до продавця музики в різноманітних носіях підходить людина і запитує: «У вас Ван Гог є?»

За реакцією респондентів їх можна поділити на наступні групи:

1) профани (більшість) – перелякано дивляться і заперечливо хитають головою (говорити щось бояться, оскільки підозрюють, що цей псих і ножичком штрикне за відмову);

2) менеджери з продажу (меншість) – вони теж не знають історію української музики, але підприємець бере в них гору, тож вони не відпускають мене просто так: «Немає, зате є інші записи класичної музики» (мені так відповіло троє!);

3) професіонали – вони знають, що це за група, казали, що недавно касети були або пропонували взяти «Фантом-2» чи «Аква Віту»;

4) ну й нарешті класичне бидло – один «знавець» показав мені свій профіль і процідив: «Я даже нє панімаю, а чьом ви гаварітє!».

На представників останньої категорії є у мене методи – далі відбувається такий діалог:

– А Киркоров у вас есть?

(знавець почув щось знайоме, на його вустах заграла посмішка, очі загорілися) – Канєшна!

– Ну и слава Богу! (мармиза зблідла)

А «Ван Гог» я так і не купив…