Кінопілорама
Aug. 1st, 2019 09:32 pmПодивився "Люди в чорному - 4".
Жах.
Детально.
Перегляд фільму не залишає відчуття "пластику на зубах". Ти жуєш жуйку, з якої давно злизали всю пудру.
Сюжетна лінія фільму найкраще характеризується прислів’ям "Галопом по Європах". Герої скачуть по сюжетній лінії, не створюючи надійних асоціацій з жодним місцем на карті чи полем бою.
Сюжетні лінії обриваються так само несподівано, як хороші задуми у головах сценаристів. Апофігеєм апофеозу стало знешкодження 2-х головних представників "чорних сил" (котрі мають здатність проходити крізь матерію та простір не гірше, ніж Люк Скайуокер у 8 частині Зоряних війн) якоюсь світловою "пукалкою".
Раз вже взялися за розкрутку цього епізоду, то прагнення 2-х антигероїв нам абсолютно невідомі. Для нас дурних, головні герої починають без будь-яких дедуктивних вправ пояснювати, що насправді чужаки хотіли зробити добре діло. З наступної секунди люди в чорному раптом прозрівають і прагнуть чи то продовжити справу невідомо як знищених служителів пекла, чи то вони вкурили, що їх врятували трошки "по-дебільному" і тут не все чисто.
Ще одна разюча відмінність четвертих "МІВ" - повна відсутність почуття гумору. Тут я можу лише перефразувати Арлісса Лавлесса: "Нехай перші частини частини МІВ дехто вважав невдалими, але ми не дозволяли собі втратити почуття гумору!!!"
R.I.P.
Жах.
Детально.
Перегляд фільму не залишає відчуття "пластику на зубах". Ти жуєш жуйку, з якої давно злизали всю пудру.
Сюжетна лінія фільму найкраще характеризується прислів’ям "Галопом по Європах". Герої скачуть по сюжетній лінії, не створюючи надійних асоціацій з жодним місцем на карті чи полем бою.
Сюжетні лінії обриваються так само несподівано, як хороші задуми у головах сценаристів. Апофігеєм апофеозу стало знешкодження 2-х головних представників "чорних сил" (котрі мають здатність проходити крізь матерію та простір не гірше, ніж Люк Скайуокер у 8 частині Зоряних війн) якоюсь світловою "пукалкою".
Раз вже взялися за розкрутку цього епізоду, то прагнення 2-х антигероїв нам абсолютно невідомі. Для нас дурних, головні герої починають без будь-яких дедуктивних вправ пояснювати, що насправді чужаки хотіли зробити добре діло. З наступної секунди люди в чорному раптом прозрівають і прагнуть чи то продовжити справу невідомо як знищених служителів пекла, чи то вони вкурили, що їх врятували трошки "по-дебільному" і тут не все чисто.
Ще одна разюча відмінність четвертих "МІВ" - повна відсутність почуття гумору. Тут я можу лише перефразувати Арлісса Лавлесса: "Нехай перші частини частини МІВ дехто вважав невдалими, але ми не дозволяли собі втратити почуття гумору!!!"
R.I.P.