Пам’ять

[stoli76]

 Сьогодні, 4 липня, 8-мі роковини з дня смерті Юрія Клінскіх (Хоя), соліста групи «Сектор Газа».

Уже 8 років його немає з нами, але творчість залишилася. Коли сідаю за кермо і в мене поганий настрій, я врубаю «Баллады», співаю на весь салон і відходжу.

На жаль, Хоя звело в могилу саме те, над чим він підсміювався у своїх піснях. Клята коханка присадила його на героїн. Він начебто й вилікувався від наркозалежності (у крайньому разі заглушив її хоча б тимчасово), але заробив собі гепатит. У той день він по дорозі до друга з’їв аж 4 шоколадки, й організм, змучений наркотиками і хворобою, не витримав. Юра, мабуть, підсвідомо відчував такий кінець:

 

«Кто подошла ко мне так тихо и так незаметно?

Это моя смерть!

Кто подверг меня беспамятству и ничегонеделанью?

Это моя смерть!»

 

У чому все-таки полягає секрет популярності «Сектора Газа»? На мій погляд – у текстах. Коли його пісні під кінець 80-х почали поширюватися з касети на касету, я й мої однокласники почули розповіді про наше звичайне життя без цензури. З цього моменту Іосіф Кобзон і Лев Лещенко з їх «політкоректними» піснями конкурувати за наші музичні смаки вже не могли. Адже хто в колишньому СРСР насмілювався співати про приховані й некрасиві сторони нашого буття?

Спи, Юро, й земля тобі пухом! Якщо колись потраплю у Вороніж, то обов’язково прийду на твою могилу…

Comments

[reznichenko-d.livejournal.com]

Считаю Сектор Газа величайшей группой.
такой искренности, как у них, не знаю больше ни у кого.
позавчера скачал их первый альбом - слушается так же свежо, как и на кассетниках времен детства.
мега-талант.
и эпоху в своих песнях описал, как с зеркала.