Роздуми про вічне

[stoli76]

Попереджаю – пост присвячено філософії (там й іспити в декого скоро :).

Що таке Бог? Чи можемо ми осягнути своїм розумом його сутність? Такі запитання людство ставило перед собою з давніх-давен.

Довідка з Вікіпедії

Ignoramus et ignorabimus (лат. «не знаем и не узнаем») — ставшее крылатым выражение из доклада Э. Дюбуа-Реймона «О пределах познания природы»^[1]. Смысл выражения заключается в том, что, по мнению Дюбуа-Реймона, мы никогда не перейдём положенной человеческому духу границы познания природы. Иногда приводится в сокращённом виде: ignorabimus («знать не будем»).

Цей абсолют використовують агностики, доводячи, що на даний час при даному рівні знань вони не можуть зробити однозначний висновок про те, існує Бог чи ні.

Ризикну висловити свою точку зору. Вона в чомусь перегукується з агностицизмом, але не повністю.

Отже, я буду вести мову про християнське вчення, хоча висновок поширю на всі релігії.

Колись в полемічному спорі з свідком Ієгови, який вирішив навернути мене в свою віру, я загнав його на мілину питанням: «Чи можливе з’явлення нового Святого Письма, тобто третьої частини Біблії?».

Його відповідь була однозначною: «Ні, в Біблії відображена вся історія людства від початку і до кінця.»

Саме тут я його й «схрумав»: «Звідки Ви знаєте замисли Бога? Спочатку існувало одне Святе Письмо (Старий Заповіт), і віруючі щиро вважали кінцем людської історії прихід Спасителя. Але потім виявилося, що його прихід – це не кінець історії, а закінчення певного етапу. На новому етапі Святе Письмо було доповнено «другим розділом» – Новим Заповітом. На якій підставі Ви стверджуєте, що Святе Письмо вже ніколи не буде доповнене, що остаточна перемога над Сатаною не виявиться закінченням певного етапу в людській історії?»

І тут вся теологічна підготовка ієговіста до полемічних спорів (чим вони так хизуються) раптом виявилася безпорадною перед законами формальної логіки. Я, говорячи про християнську віру, перейшов в іншу площину, вийшовши за межі Біблійного тексту. Ієговіст, який вивіряє в Біблії тонкощі перекладу, стародавні значення слів, крапки й коми, не може перейти в іншу площину – він навіть не уявляє, що це можливо.

Далі – мої думки про сутність Бога.

Коли людям давали Святе Письмо, в ньому не могли розкрити всю сутність Всесвіту. Ну що зрозуміли б пастухи Галілеї з розповіді про галактики, квазари, кварки, боззон Хіггса? Так само й рекомендації по дотриманню праведного способу життя, що містяться в Біблії, є не догмою (а саме так багато християн їх і сприймають і внаслідок чубляться через різні тлумачення догматів), а мають орієнтувати людей в потрібному напрямі.

Святе Письмо давалося різним цивілізаціям в різній формі, але всюди воно вчить добру.

Людство ще не може осягнути всю сутність Бога як Всесвітнього Добра через нерозвиненість своїх знань. Людство буде отримувати знання про Бога поступово. Чи осягне воно колись своїм розумом всю сутність Всесвітнього Добра? Не знаю, але перед нами лежить шлях, повний цікавих відкриттів.