Пограбування Леніна
Mar. 6th, 2009 12:26 pmДовелося свого часу і вождю пролетарської революції відчути на собі присмак «експропріації». В СРСР про факт пограбування завжди розказували дуже коротко, не розкриваючи деталей. Вся родзинка ситуації в тому, що в той день зустрілися два лідери – лідер партії диктатури пролетаріату та лідер злочинного світу Москви. На момент зустрічі кожен з них не здогадувався, з ким має справу.
Перш за все необхідно розвінчати деякі міфи.
1. Пограбування Леніна відбулося не перед підписанням Брест-Литовського миру (1918 рік), а 6 січня 1919 року.
2. Фрази на кшталт «через пару часов вся ЧК занялась поисками бандитов, десятки из числа которых не дожили до следующего утра» – суцільна брехня, оскільки банда ще довго продовжувала діяти. І де в банді з’явилися десятки членів?
3. Ще одна брехня – «В канун Рождества 1919 г. в Москве Ильич поехал к детям в клуб Рязанского (сейчас - Казанского) вокзала. Там он плясал с ребятнёй у ёлки и дарил подарки.»
Я не знаю, чи любив танцювати Ленін з діточками хоровод навколо ялинки (от вже ліпили пропагандисти цей образ «дітолюба»), але в той день він їхав не «педофілією» займатися, а навістити тов. Крупську, яка, захворівши, перебувала в Сокольниках.
Отже, 6 січня 1919 року.
В Сокольниках, у чоботаря Демидова, пиячить банда Кошелькова.
Банда, окрім пиятики, розробляла план пограбування особняка на Новинському бульварі та кооператива на Плющисі. Оскільки шлях від одного місця до іншого значний, вирішили – зупиняємо першу ж машину і викидаємо всіх звідти.
Довідка.
Яков Кошельков – на момент пограбування йому виповнилося 28 років, син відомого бандита, що закінчив своє життя на шибениці. Злодійську кар’єру почав у 20 років і вже в 1913 році був зареєстрований як досвідчений злодій-домушник. В 1918 році отримав негласний титул «короля злочинного світу» Москви (перш за все завдяки своїй жорстокості).
Спогади очевидця-водія Леніна.
«Мы ехали со скоростью 40 – 45 верст в час. Миновали Николаевский вокзал. Вдруг, немного не доезжая пивного завода, бывшего Калинкина, на рельсы выскочили трое вооруженных маузерами людей и закричали: «Стой!» Я решил не останавливаться и проскочить между бандитами: а в том, что это не патрульные, а бандиты, я не сомневался.
Но Владимир Ильич постучал в окно и сказал:
– Товарищ Гиль, надо остановиться и узнать, что им надо. Может быть, это патруль?
А сзади бегут и кричат: «Стой! Стрелять будем!»
– Ну, вот видите, – сказал Ильич. – Надо остановиться.
Я нехотя стал тормозить. Резко открывают дверцы и кричат:
– Выходи!
Один из них, схватил Ильича за рукав и резко потянул его из кабины. Как оказалось позже, это был их главарь по прозвищу Кошелек.
Ивана Чибанова, который служил в охране Ленина, и Марию Ильиничну тоже выдернули из машины.
Я смотрю на Ильича. Он стоит, держа в руках пропуск, а по бокам два бандита, и оба, целясь в его голову, говорят:
– Не шевелись!
А напротив Ильича стоит главарь с маузером в руке.
– Что вы делаете? – произнес Ильич. – Я – Ленин. Вот мой документ.
Как сказал он это, так у меня сердце замерло. Все, думаю, погиб Владимир Ильич. Но то ли из-за шума работающего мотора, то ли из-за тугоухости бандит фамилию не расслышал – и это нас спасло.
– Черт с тобой, что ты Левин, – рявкнул он. – А я Кошельков, хозяин города ночью.
Бандити взяли автомобіль, особисті гроші пасажирів, годинники, зброю ( у тому числі особистий браунінг Леніна).
Довідка.
Угнали у Леніна автомобіль Паккард Delaunay Belleville 45. Після цього друг всіх бідняків світу почав користуватися відкритим Rolls-Royce Silver Ghost 1914 року випуску (55 кінс. с.), призначеним для гірських перегонів.
Самого Кошелькова шукали довго (за цей час на його совісті – вдосталь життів простих громадян і чекістів), і лише 21 червня 1919 року він зі спільником потрапив у засідку, почав відстрілюватися, але був смертельно поранений. Куля пройшла через пачку грошей, в якій було 63 тисячі рублів (а якщо б вона була товстішою, Яшка знову міг би втікти).
При ньому знайшли записну книжечку – в одному з записів автор шкодував, що свого часу не розпізнав Леніна і не пристрелив останнього.
Перш за все необхідно розвінчати деякі міфи.
1. Пограбування Леніна відбулося не перед підписанням Брест-Литовського миру (1918 рік), а 6 січня 1919 року.
2. Фрази на кшталт «через пару часов вся ЧК занялась поисками бандитов, десятки из числа которых не дожили до следующего утра» – суцільна брехня, оскільки банда ще довго продовжувала діяти. І де в банді з’явилися десятки членів?
3. Ще одна брехня – «В канун Рождества 1919 г. в Москве Ильич поехал к детям в клуб Рязанского (сейчас - Казанского) вокзала. Там он плясал с ребятнёй у ёлки и дарил подарки.»
Я не знаю, чи любив танцювати Ленін з діточками хоровод навколо ялинки (от вже ліпили пропагандисти цей образ «дітолюба»), але в той день він їхав не «педофілією» займатися, а навістити тов. Крупську, яка, захворівши, перебувала в Сокольниках.
Отже, 6 січня 1919 року.
В Сокольниках, у чоботаря Демидова, пиячить банда Кошелькова.
Банда, окрім пиятики, розробляла план пограбування особняка на Новинському бульварі та кооператива на Плющисі. Оскільки шлях від одного місця до іншого значний, вирішили – зупиняємо першу ж машину і викидаємо всіх звідти.
Довідка.
Яков Кошельков – на момент пограбування йому виповнилося 28 років, син відомого бандита, що закінчив своє життя на шибениці. Злодійську кар’єру почав у 20 років і вже в 1913 році був зареєстрований як досвідчений злодій-домушник. В 1918 році отримав негласний титул «короля злочинного світу» Москви (перш за все завдяки своїй жорстокості).
Спогади очевидця-водія Леніна.
«Мы ехали со скоростью 40 – 45 верст в час. Миновали Николаевский вокзал. Вдруг, немного не доезжая пивного завода, бывшего Калинкина, на рельсы выскочили трое вооруженных маузерами людей и закричали: «Стой!» Я решил не останавливаться и проскочить между бандитами: а в том, что это не патрульные, а бандиты, я не сомневался.
Но Владимир Ильич постучал в окно и сказал:
– Товарищ Гиль, надо остановиться и узнать, что им надо. Может быть, это патруль?
А сзади бегут и кричат: «Стой! Стрелять будем!»
– Ну, вот видите, – сказал Ильич. – Надо остановиться.
Я нехотя стал тормозить. Резко открывают дверцы и кричат:
– Выходи!
Один из них, схватил Ильича за рукав и резко потянул его из кабины. Как оказалось позже, это был их главарь по прозвищу Кошелек.
Ивана Чибанова, который служил в охране Ленина, и Марию Ильиничну тоже выдернули из машины.
Я смотрю на Ильича. Он стоит, держа в руках пропуск, а по бокам два бандита, и оба, целясь в его голову, говорят:
– Не шевелись!
А напротив Ильича стоит главарь с маузером в руке.
– Что вы делаете? – произнес Ильич. – Я – Ленин. Вот мой документ.
Как сказал он это, так у меня сердце замерло. Все, думаю, погиб Владимир Ильич. Но то ли из-за шума работающего мотора, то ли из-за тугоухости бандит фамилию не расслышал – и это нас спасло.
– Черт с тобой, что ты Левин, – рявкнул он. – А я Кошельков, хозяин города ночью.
Бандити взяли автомобіль, особисті гроші пасажирів, годинники, зброю ( у тому числі особистий браунінг Леніна).
Довідка.
Угнали у Леніна автомобіль Паккард Delaunay Belleville 45. Після цього друг всіх бідняків світу почав користуватися відкритим Rolls-Royce Silver Ghost 1914 року випуску (55 кінс. с.), призначеним для гірських перегонів.
Самого Кошелькова шукали довго (за цей час на його совісті – вдосталь життів простих громадян і чекістів), і лише 21 червня 1919 року він зі спільником потрапив у засідку, почав відстрілюватися, але був смертельно поранений. Куля пройшла через пачку грошей, в якій було 63 тисячі рублів (а якщо б вона була товстішою, Яшка знову міг би втікти).
При ньому знайшли записну книжечку – в одному з записів автор шкодував, що свого часу не розпізнав Леніна і не пристрелив останнього.